Ми втрачаємо сили, коли:
• говоримо «так», коли хотілося сказати «ні»;
• посміхаємося, замість того, щоб заплакати;
• не відпочиваємо;
• вмовляємо себе потерпіти ще трохи, замість того, щоб зрозуміти «Заради якої світлої мети я зараз це терплю?»
• ображаємося, що нас не розуміють, замість того, щоб попросити людину про те, що нам потрібно;
• займаємося не своєю справою;
• людина нецікава нам, а ми з якихось придуманих причин продовжуємо з нею спілкуватися;
• люди поруч з нами більшу частину часу говорять про негатив;
• говоримо багато про політику, тарифи ЖКГ, пробки на дорогах і т.д.;
• пліткуємо;
• багато і емоційно розповідаємо про те, як живуть інші;
• працюємо на нецікавій, остогидлій роботі;
• боїмося;
• чекаємо, що хтось прийде (Дід Мороз, принц, олігарх-президент) і життя зміниться;
• лаємо себе, вважаючи негідними, невмілими, нещасними.
Ми набираємось сил коли:
• знайомимося з новими людьми;
• отримуємо нові знання;
• подорожуємо;
• долаємо свої страхи;
• пробуємо щось нове;
• гуляємо (не плутайте з «біжимо на роботу» або йдемо в магазин, а саме гуляємо без певної мети);
• займаємося творчістю;
• спілкуємося з приємними людьми, які нас підтримують і вірять в нас;
• займаємося своїм тілом (підійдуть будь-які тілесні практики, лазня, басейн);
• звільняємо фізичний простір (згадайте, як по-іншому ви почуваєтеся у відремонтованій кімнаті);
• звільняємо емоційний простір (згадайте, як ви себе почуваєте, коли вдалося пробачити і попрощатися з людиною);
• говоримо «ні», коли хочеться сказати «ні» і говоримо «так», коли хочеться сказати «так»;
• починаємо робити те, що просить серце.
